Яким чином Леся Українка в поемі «Давня казка» намагається визначити роль поетичного слова в житті суспільства. Наведіть переконливі приклади із твору.
Леся Українка боролася із соціальною несправедливістю своїм словом, бо, тяжко хвора, не могла долучитися до активної громадської діяльності. Багато її віршів присвячено ролі поета у житті суспільства. Про це йдеться і в поемі "Давня казка".
Головні герої — лицар Бертольд і бідний поет. Не називаючи імені співця, Леся Українка ніби підкреслює: ім'я його може і не залишитися в пам'яті поколінь, але головне — це творчість, якій гарантована вічність. Чому? Відповідь на це питання ми отримуємо, прочитавши твір.
У поемі показано три ситуації, в яких звучать три різні пісні. Поетеса показує, що щира пісня стає в нагоді людині і в коханні, і на війні з чужинцями, і в боротьбі з власними панами. Сила поетичного слова незбагненна. Це визнає навіть така зарозуміла і пихата людина, як Бертольд:
Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!
Пісня має навіть більшу силу, ніж розумне слово. Промова лицаря ніяк не вплинула на втомлене і розлючене військо, а глузливі, влучні слова співців не тільки вгамували вояків, але й додали їм завзятості у нападі на місто. І ворог був переможений.
Та не тільки в коханні і на війні прислужився народові поет. Велику роль відіграла пісня в мирний час, коли пани, розбещені і ліниві, охочі до полювання і бенкетів, пригноблювали бідних, накладаючи на них великі податки, виганяючи їх на панщину.
Люди мучились, як в пеклі.
Пан втішався, як у раю.
Звичайно, у бідних не було зброї, та вони не вміли й користуватися нею. Тому доводилося коритись. Але поет мав іншу зброю — слово, яке не можна знищити, підкупити чи втримати у в'язниці.
Ответ:
Леся Українка боролася із соціальною несправедливістю своїм словом, бо, тяжко хвора, не могла долучитися до активної громадської діяльності. Багато її віршів присвячено ролі поета у житті суспільства. Про це йдеться і в поемі "Давня казка".
Головні герої — лицар Бертольд і бідний поет. Не називаючи імені співця, Леся Українка ніби підкреслює: ім'я його може і не залишитися в пам'яті поколінь, але головне — це творчість, якій гарантована вічність. Чому? Відповідь на це питання ми отримуємо, прочитавши твір.
У поемі показано три ситуації, в яких звучать три різні пісні. Поетеса показує, що щира пісня стає в нагоді людині і в коханні, і на війні з чужинцями, і в боротьбі з власними панами. Сила поетичного слова незбагненна. Це визнає навіть така зарозуміла і пихата людина, як Бертольд:
Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!
Пісня має навіть більшу силу, ніж розумне слово. Промова лицаря ніяк не вплинула на втомлене і розлючене військо, а глузливі, влучні слова співців не тільки вгамували вояків, але й додали їм завзятості у нападі на місто. І ворог був переможений.
Та не тільки в коханні і на війні прислужився народові поет. Велику роль відіграла пісня в мирний час, коли пани, розбещені і ліниві, охочі до полювання і бенкетів, пригноблювали бідних, накладаючи на них великі податки, виганяючи їх на панщину.
Люди мучились, як в пеклі.
Пан втішався, як у раю.
Звичайно, у бідних не було зброї, та вони не вміли й користуватися нею. Тому доводилося коритись. Але поет мав іншу зброю — слово, яке не можна знищити, підкупити чи втримати у в'язниці.