Відповідь:Пройшов час, і, долаючи важкість кам’яної товщі, каркас будівель міських соборів почав поступово розростатися вгору, на нечувану в ті часи висоту. Масивні стіни стали легшими завдяки величезним вікнам з яскравими вітражами,а інтер’єри та фасади споруд сповнилися витонченої краси та урочистості внаслідок використання декоративних прикрас та великої кількості скульптур. Цей художній стиль мистецтва Середньовіччя, що виявив свої риси переважно в архітектурі та скульптурі міських соборів, отримав назву готичний.Художні зміни були пов’язані, насамперед, зі світоглядом середньовічної людини, глибоко релігійної, для якої храм був місцем єднання з Богом. Цьому сприяла художня сила, краса й багатство просторових форм і ритмів готичної архітектури. Стрункі, загострені дзвіниці легко ринули в захмар’я, ніби прокладаючи дорогу до Бога. Коли віруючий заходив усередину собору, він був вражений грандіозним злетом могутніх склепінь, красою кольорових вітражів і намиста з рельєфів та статуеток. Піднесене струнке звучання музики літургії захоплювало його уяву, стверджувало й піднімало на вищий емоційний щабель довіри до Всевишнього - поєднання з Богом відбувалося ніби у височині храму. Саме тому в конструкції соборів переважають вертикальні лінії, що відповідає ідеї Вознесіння як прагнення людської душі до неба, до Бога. Храм наче підноситься вгору, долаючи земне тяжіння. У ньому ніби змагаються земна тяжкість і божественний дух. А внутрішній простір собору - із численними архітектурними та скульптурними прикрасами, світлом, що ллється крізь скло вітражів, - створює образ небесного світу.
Відповідь:Пройшов час, і, долаючи важкість кам’яної товщі, каркас будівель міських соборів почав поступово розростатися вгору, на нечувану в ті часи висоту. Масивні стіни стали легшими завдяки величезним вікнам з яскравими вітражами,а інтер’єри та фасади споруд сповнилися витонченої краси та урочистості внаслідок використання декоративних прикрас та великої кількості скульптур. Цей художній стиль мистецтва Середньовіччя, що виявив свої риси переважно в архітектурі та скульптурі міських соборів, отримав назву готичний.Художні зміни були пов’язані, насамперед, зі світоглядом середньовічної людини, глибоко релігійної, для якої храм був місцем єднання з Богом. Цьому сприяла художня сила, краса й багатство просторових форм і ритмів готичної архітектури. Стрункі, загострені дзвіниці легко ринули в захмар’я, ніби прокладаючи дорогу до Бога. Коли віруючий заходив усередину собору, він був вражений грандіозним злетом могутніх склепінь, красою кольорових вітражів і намиста з рельєфів та статуеток. Піднесене струнке звучання музики літургії захоплювало його уяву, стверджувало й піднімало на вищий емоційний щабель довіри до Всевишнього - поєднання з Богом відбувалося ніби у височині храму. Саме тому в конструкції соборів переважають вертикальні лінії, що відповідає ідеї Вознесіння як прагнення людської душі до неба, до Бога. Храм наче підноситься вгору, долаючи земне тяжіння. У ньому ніби змагаються земна тяжкість і божественний дух. А внутрішній простір собору - із численними архітектурними та скульптурними прикрасами, світлом, що ллється крізь скло вітражів, - створює образ небесного світу.
Пояснення: