закон, виявлений Е. Рюбелем (1930), згідно з яким відсутність або недостатня кількість деяких екологічних факторів можуть бути компенсовані іншими близькими (аналогічними) факторами. Так, обмеженність світла у парнику може бути компенсована або підвищенням концентрації СО2, або стимулюючою дією деяких біологічно активних речовин (наприклад, гіберелінів). Однак така компенсація факторів, як правило, відносна, адже фундаментальні екологічні (фізіологічні) фактори (вода, світло, вуглекислий газ, азот, фосфор, калій, мікроелементи та ін.) в принципі незамінні (закон Вільямса).